МАЙСТЕР З БІОЕТИКИ

Магістр біоетики має на меті навчити професіоналів різним сучасним етичним дилемам, на які заслуговують значні досягнення у галузі охорони здоров'я, нових технологій, законодавства про права особистості та навколишнього середовища та екології.

Для цього кар’єра складається з чотирьох структур або предметних ядер, розроблених за два роки навчання:

Філософське ядро: Завдяки таким предметам, як Філософська етика, гносеологічні основи, Саморозуміння людини, звертаються до великих класичних та сучасних філософських течій, що забезпечують інструменти етичної рефлексії. Зміст охоплює початки етики як прикладної філософії, початок біоетики в її класичних теоріях принципів та сучасні погляди, зосереджені на захисті прав людини.

Ядро прикладної біоетики: Випробувані розробляють концепції, пов’язані з біоетикою в медичній практиці, як у галузі охорони здоров’я, так і в наукових дослідженнях; досягнення законодавства, робота в комітетах з біоетики, нові виміри медичної відповідальності та пов'язані з нею документи, такі як інформована згода та протоколи обробки даних та клінічної історії. Також зосереджені великі дилеми у дослідженнях у галузі охорони здоров'я та в галузі охорони здоров'я, фармакологічних дослідженнях та правах пацієнтів. Інші аспекти, що розглядаються у цьому ядрі, - це гендерні проблеми у соціальній та охоронній сферах, доступ до репродуктивного здоров'я та дилеми щодо абортів та гендерної ідентичності. В ядрі прикладної біоетики також, як доповнюючий та інтегрований шлях до проблеми, розглядаються питання, що стосуються охорони навколишнього середовища, екології, правового режиму природних ресурсів та їх етичного виміру.

Етика в науках, що застосовуються до охорони здоров’я в надзвичайних ситуаціях: ступінь магістра також спрямована на вирішення великих дилем, пов’язаних з біотехнологіями та їх наслідками на регіональному або глобальному рівні. Він також заглиблюється у наслідки епідеміологічних досліджень та необхідність ефективного реагування на надзвичайні ситуації, такі як епідемії, пандемії, а також необхідність отримання знань під час епідеміологічної кризи для досягнення прогресу, невідповідного часу на благо людства, все в межах захисні рамки прав людини.